Перепрошую, але в мене шок від прочитаних вранці новин про події в Нових Санжарах. Знаю, що це не моя справа і я не експерт, але я все ще громадянка України тож хочу висловитись.

Нагадаю, що вчора автобуси з евакуйованими українцями прибули в Нові Санжари, де їх місцеві жителі зустріли камінням, палаючими шинами та жахливими погрозами. Подробиці можете знайти в будь-яких ЗМІ.

Деякі експерти пояснюють напад на автобус з евакуйованими з Уханя українцями, неправильним підходом до цього питання ЗМІ та влади, що до висвітлення евакуації. Мовляв, потрібно було заздалегідь показати як готується евакуація, куди прибуде літак, пообіцяти місцевим жителям, за згоду прийняти евакуйованих безкоштовні засоби безпеки, найкраще обладнання для лікарень і інші заохочення. Тобто, влада мала задобрити місцеве населення, щоб вони не пручались і надали допомогу таким же українцям, як вони. Задобрити?

Перепрошую, в Японії ніхто не рекламував ні евакуацію японців з Уханю, ні евакуацію УКРАЇНЦІВ з лайнера. У місцевих жителів не питали хочуть вони приймати евакуйованих чи ні, але ні в кого навіть думки не виникло зібратись і перекрити дорогу, жбурляючи каміння.

Так це справді, в першу чергу, вина ЗМІ. Продовж всього часу від появи інформації про коронавірус, українські ЗМІ лише нагнітали ситуацію, малюючи ледь не «армагеддон», тоді як ЗМІ в тій же Японії, навпаки, намагались зменшити хвилювання серед японців, і повторювали, що не варто занадто хвилюватись. Ще більше атмосфера нагніталась в соцмережах та коментарях під роликами. Українці штучно самі налаштували себе проти евакуйованих українців з Уханя, перетворившись в параноїків. Під кожним роликом про евакуації, лише 1 % був у підтримку співвітчизників з Уханя і 99% з істеричним: «Не їдьте сюди, сидіть в Китаї, ви нас заразите» і жахливими побажаннями. Я до останньої миті сподівалась що таке ставлення залишиться лише коментарями, але, схоже хтось вирішив зіграти на цьому і виставити українців як якесь бидло, не здатне до співчуття і людяності.

Це також вина влади, але не в тому, що не було достатньо висвітлено перебіг і підготовку до евакуації, а у тому, що це не пройшло тихо. Навіщо взагалі потрібно було робити цей фарс з літаками? Навіщо повідомляти пресу, що саме цей рейс летить з евакуйованими? Чому не можна було це зробити непомітно, як в Росії та інших країнах. Коли про приліт більшість взнало постфактум.

Ви скажете, що мені легко говорити, бо в Японії, на відміну від України високий рівень медицини. Тут захворієш і надії нема. Так ось, що я вам скажу, можливо в Токіо і сучасні клініки з новітнім обладнанням, але на периферії якість медицини та лікарів досить посередня. Не гірша, але й не краща за рівень медицини в українських містах. Просто в Україні через корупцію медицина дискредитована, а в Японії для жителів лікар – сенсей, авторитет якого не піддається сумніву. Та й в Росії медицина далеко не найкраща, але ж в них не було такої істерії яка піднялась в Україні.

Сьогодні мені справді соромно за моїх співвітчизників, хто повівся і підтримав це нагнітання ситуації навколо евакуйованих. Соромно за Львів з медиками, що заспівали гімн, радіючи, що літак прибув не до них. За Одесу, де розповсюджувались листівки з закликами не пускати в місто пасажирів з Уханя. За жителів Нових Санжарів. За тих, хто, напевно, готував такі ж акції в інших містах України. Мені соромно, якими українці виставили себе вчора перед світом і боляче, що наша братня підтримка, єдність – це лише слова. Так, ми об’єднуємось коли це стосується кожного з нас, чи держави в цілому (як це було під час Майдану чи волонтерський рух для АТО), але проявляємо разючу жорстокість, якщо це може зачепити особисті інтереси.

Так, я розумію, що це була провокація і сподіваюсь, що все ж більшість населення України щирі та доброзичливі люди, але світ побачить саме цю жорстоку і справді обурливу картину.

Я сподіваюсь, що більше ніколи не відчую такий сором за українців, як відчула сьогодні.
Бажаю всім вам здоров’я, добра, безхмарного неба та любові до ближнього.