Осознание

Похоже я, наконец, осознала, что живу теперь в Японии. Впервые за 3,5 года мне снилась только Япония, ее улицы, вывески, японцы, любимый муж. Во сне я и разговаривала на японском. Раньше мне всегда снилась Украина, знакомые с детства улочки, мама и друзья. Теперь Нарита тоже стала моим домом, а Япония - моей страной.

@темы: Мысли вслух

---

Как же мне это надоело! Снова все по кругу....

Каждый раз, стоит мне себя убедить, что я смогу сохранить нашу семью и удастся обойтись без развода, мой муж начинает психовать на ровном месте, делать из мухи слона, словно так и хочет мне сказать: "Ты хорошо подумала? А может подумаешь еще раз?" Уже 4 год я нахожусь в этом подвешенном состоянии и не могу принять решение. Хуже всего, что мне небо давно дало ответ, но я упорно пытаюсь прогнуть под себя пространство и изменить судьбу. Но стоит ли?

@темы: Мысли вслух, Чувства и эмоции, Немного серых будней, О своем о личном...

---

Думки про події в Нових Санжарах

Перепрошую, але в мене шок від прочитаних вранці новин про події в Нових Санжарах. Знаю, що це не моя справа і я не експерт, але я все ще громадянка України тож хочу висловитись.

Нагадаю, що вчора автобуси з евакуйованими українцями прибули в Нові Санжари, де їх місцеві жителі зустріли камінням, палаючими шинами та жахливими погрозами. Подробиці можете знайти в будь-яких ЗМІ.

Деякі експерти пояснюють напад на автобус з евакуйованими з Уханя українцями, неправильним підходом до цього питання ЗМІ та влади, що до висвітлення евакуації. Мовляв, потрібно було заздалегідь показати як готується евакуація, куди прибуде літак, пообіцяти місцевим жителям, за згоду прийняти евакуйованих безкоштовні засоби безпеки, найкраще обладнання для лікарень і інші заохочення. Тобто, влада мала задобрити місцеве населення, щоб вони не пручались і надали допомогу таким же українцям, як вони. Задобрити?

Перепрошую, в Японії ніхто не рекламував ні евакуацію японців з Уханю, ні евакуацію УКРАЇНЦІВ з лайнера. У місцевих жителів не питали хочуть вони приймати евакуйованих чи ні, але ні в кого навіть думки не виникло зібратись і перекрити дорогу, жбурляючи каміння.

Так це справді, в першу чергу, вина ЗМІ. Продовж всього часу від появи інформації про коронавірус, українські ЗМІ лише нагнітали ситуацію, малюючи ледь не «армагеддон», тоді як ЗМІ в тій же Японії, навпаки, намагались зменшити хвилювання серед японців, і повторювали, що не варто занадто хвилюватись. Ще більше атмосфера нагніталась в соцмережах та коментарях під роликами. Українці штучно самі налаштували себе проти евакуйованих українців з Уханя, перетворившись в параноїків. Під кожним роликом про евакуації, лише 1 % був у підтримку співвітчизників з Уханя і 99% з істеричним: «Не їдьте сюди, сидіть в Китаї, ви нас заразите» і жахливими побажаннями. Я до останньої миті сподівалась що таке ставлення залишиться лише коментарями, але, схоже хтось вирішив зіграти на цьому і виставити українців як якесь бидло, не здатне до співчуття і людяності.

Це також вина влади, але не в тому, що не було достатньо висвітлено перебіг і підготовку до евакуації, а у тому, що це не пройшло тихо. Навіщо взагалі потрібно було робити цей фарс з літаками? Навіщо повідомляти пресу, що саме цей рейс летить з евакуйованими? Чому не можна було це зробити непомітно, як в Росії та інших країнах. Коли про приліт більшість взнало постфактум.

Ви скажете, що мені легко говорити, бо в Японії, на відміну від України високий рівень медицини. Тут захворієш і надії нема. Так ось, що я вам скажу, можливо в Токіо і сучасні клініки з новітнім обладнанням, але на периферії якість медицини та лікарів досить посередня. Не гірша, але й не краща за рівень медицини в українських містах. Просто в Україні через корупцію медицина дискредитована, а в Японії для жителів лікар – сенсей, авторитет якого не піддається сумніву. Та й в Росії медицина далеко не найкраща, але ж в них не було такої істерії яка піднялась в Україні.

Сьогодні мені справді соромно за моїх співвітчизників, хто повівся і підтримав це нагнітання ситуації навколо евакуйованих. Соромно за Львів з медиками, що заспівали гімн, радіючи, що літак прибув не до них. За Одесу, де розповсюджувались листівки з закликами не пускати в місто пасажирів з Уханя. За жителів Нових Санжарів. За тих, хто, напевно, готував такі ж акції в інших містах України. Мені соромно, якими українці виставили себе вчора перед світом і боляче, що наша братня підтримка, єдність – це лише слова. Так, ми об’єднуємось коли це стосується кожного з нас, чи держави в цілому (як це було під час Майдану чи волонтерський рух для АТО), але проявляємо разючу жорстокість, якщо це може зачепити особисті інтереси.

Так, я розумію, що це була провокація і сподіваюсь, що все ж більшість населення України щирі та доброзичливі люди, але світ побачить саме цю жорстоку і справді обурливу картину.

Я сподіваюсь, що більше ніколи не відчую такий сором за українців, як відчула сьогодні.
Бажаю всім вам здоров’я, добра, безхмарного неба та любові до ближнього.

@настроение: сумно

@темы: Мысли вслух, Случаи и случайности...

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Мысли в слух

Мои подопечные студенты придумали мне кличку: Мед-чан, или Медок. Сказали:"Потому что сладкая". И тут я вспомнила. как надцать лет назад Манька называл меня "Кока-Кола". В общем, кажется, я опять куда-то и во что-то влипла..
.

@музыка: Лживая пятница 2015

@настроение: Озадачена

@темы: Мысли вслух, Дорогой памяти шагая...

---

Совет себе из 2005 года

Слушая треки Вояки, я часто думаю, если бы мне дали возможность один раз встретится с Алиной из 2005,что бы я ей посоветовала? Наверно, я бы ей сказала, что б она иногда не слушала маму, и вместо того, чтоб готовится к очередному семинару в воскресение, пошла под арку и провела веселый день с друзьями. Один неподготовленный семинар это не большая цена за день проведенный с теми, кто дорог. Ведь у вас будет лишь 3 года, а потом все разлетятся кто куда. Бесшабашная юность слишком коротка, чтоб просиживать ее за учебниками, уж лучше проводить ее с друзьями на играх, веселых посиделках, пикниках и ночевках, а так, ты упустишь слишком много интересных и забавных моментов.

Я бы посоветовала себе не боятся говорить и делать то, что хочется, а не то что надо. Не важно, жалела бы я потом или нет. Но, я, по крайней мере, не жалела бы, что не упустила шанс и попробовала.

Третий совет, который я дала бы юной себе это: не зацикливаться на безответной любви к Зэдди, не грустить из-за того, что чувства не взаимны, а просто наслаждаться общением в компании АРК, ведь время так быстротечно. А еще быть просто благодарной этому человеку за те короткие, но незабываемые моменты общения, дружбу и возможность украдкой заглянуть в его серые глаза, а иногда и вовсе поиграть в гляделки. За возможность обнять и поцеловать в шею при встречи, и на прощание. Быть благодарной за все его советы, разговоры и веселое распевание песен. Ведь он очень хороший и добрый друг, даже если, порой, он кажется слишком холодным и отстраненным, он все ровно надежный друг.

Да, ты не сможешь достучаться до его сердца, и вы даже потеряете связь на долгие годы, но, однажды, когда тебе будет больше всего нужна именно его поддержка и совет, он снова вернется в твою жизнь, и ты сможешь с ним хотя бы иногда переписываться рассказывая о новостях и спрашивая совет.

Сейчас же, просто цени все те моменты, которые у тебя здесь будут, и бережно храни их в памяти.
Я бы сказа той себе перестать плакать и переживать, а наслаждаться каждым моментом в Niji na Iro.

@музыка: Кайра Эшли - Помнишь?

@настроение: задумалась

@темы: Мысли вслух, Дорогой памяти шагая...

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Прогулка по центру с Тсу и Кунсайтом (25.08.2019)

Сегодня хорошо и продуктивно погуляла с Тсу и Кунсайтом. Мы встретились в 14:00 на Льва Толстого и гуляли по центру 4 часа. Теперь Кунсайт и Тсу восстановили контакт, так что мне +1 в Карму. Узнала много интересного о системе образования и о работе учителем. Далее вывила на тему воспоминаний о разных событиях из жизни Тсу и Кунсайта. Узнала, что во мне видят злого гения, явившегося и заставившего вспомнить моменты, которые давно были погребены под слоем пыли. Да, я такая. Я своей цепкой памятью вызываю приступы ностальгии. Вот только во время разговора я открыла для себя то, что я боялась для себя открыть и признать. Я очень рада, что я встретилась со всеми друзьями. Это помогло не только более и менее разобраться в сложившийся ситуации, но и дать некоторые ответы на вопросы прошлого.

@музыка: Лживая пятница 2015

@настроение: отличное, но задумчивое

@темы: Мысли вслух, Что бы помнить этот миг, Дорогой памяти шагая...

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Мысли о жизни и гороскоп

Сегодня, размышляя под музыку Вояки о свой жизни в Японии, вспоминая свои любимые цвета, и под какой планетой рождена, я поняла, как себя там ощущаю. Я ощущаю тебя, как одинокая тигрица в клетке, из которой пытаются сделать домашнего котенка, дергают за хвост, суют молоко вместо мяса, выделили лоточек и говорят, что это нормально. Да, только мне уже скоро надоест играть роль котенка в этом скотном дворе с Коровой и Кабаном, и я вместо мяуканья начну рычать, как и положено тигру.

Я тигр из саванны, привыкший к баррикадам и революциям, привыкший, что авторитет у меня еще нужно заслужить, и я всегда на все имею свое мнение, должен сидеть в этом болоте и слушать этого, вечно находящегося в поисках трюфелей, всем недовольного Кабана, и безмозглую Корову, которой лишь бы погулять и пожрать, а потом сидеть на диете?

Сейчас, вернувшись, домой, я снова ощутила, что такое свобода, что такое желания и стремления. Что такое общаться с друзьями и приходить под вечер уставшей, но счастливой.

Живя в Японии, я потеряла все это и была загнана в маленький скотный дворик на правах домашней кошки. Но я никогда не стану кошкой. Не нашелся еще тот человек, который способен меня укротить. Точнее, я знаю такого человека. Не знаю почему, но он для меня авторитет. Стоит посмотреть в его глаза, услышать совет и я, даже будучи тигром, сажусь на задние лапки и начинаю мяукать по-кошачьи. Да, признаю, этот человек все еще имеет надомной власть. Но, хорошее это или нет, он никогда не будет моим укротителем.

Как долго я еще смогу скрывать свою огненную тигриную натуру, я не знаю, но я теперь понимаю, почему его отец начал играть в азартные игры, а потом сбежал навстречу приключениям. Ведь он тоже тигр. Может и брат его тоже из хищников? Не знаю, чем больше я смотрю на эту картину, тем тяжелее мне становится, и тем больше хочется перемен.
Эти два месяца в Киеве действительно расставили все на свои места, но теперь впереди неизвестность, пугающая и завораживающая одновременно.

@музыка: Jam- В имени тебе моем что?

@темы: Мысли вслух

---

Мысли в слух

Сегодня мне пришло осознание, что я не столько дорожила клубом как организацией, сколько теми людьми которых я там встретила. Да, я не могу вернуть клуб, но я все еще могу восстановить связи с теми, кто мне был дорог. Клуба нет, но ведь остались все эти люди. Да, я уже не могу восстановить все связи, но я могу восстановить хотя бы часть самых важных из них и я решила, что это сделаю. Мне уже, за эти пару дней, удалось восстановить те связи, которые я уже не мечтала восстановить: племяшка, мастер, даже Вояка. Возможно смогу восстановить связь еще с Сец и Зэддом. Собственно, это тот самый важный минимум дорогих мне людей связи с которыми я больше не хочу терять, где бы я не была.
Меня удивило то, что хоть я позвонила, или написала им аж через 7 лет, но все они помнят меня и с радостью хотели бы встретится. Все же эти 4 года в Ниджи на Иро были даны мне не зря, и дружеские связи, что возникли между нами в те годы уже не сотрутся даже через 10 лет.

@музыка: Voice in My Heart

@настроение: радость

@темы: Мысли вслух, Дорогой памяти шагая...

---

Мысли о старых друзьях

Ура, я все же смогла восстановить дружескую связь с одним из самых дорогих мне людей. Родной и любимый племяшка Тсу, я так рада, что смогу сдержать данное тебе в далеком 2004 году обещание, и что теперь мы его обнулили и дали друг другу снова. Обещаю, мы будем общаться, даже когда я вернусь в Японию. Я теперь тебя ни за что не потеряю. Хорошо бы еще восстановить связь с лучшим и любимым мастером Кунсайто-сама, и если не восстановить общение, то хотя бы узнать, как сложилась жизнь Зэдди. Обрел ли он свое счастье? Встретил ли принцессу на белом танке? Все ли у него хорошо? Ведь он тоже был очень важным для меня человеком и хорошим другом, хоть эта дружба продлилась лишь 4 года. Конечно, хотелось бы восстановить дружеские связи с Людой (Ами) и Русланой (Сецуной), но, боюсь, это уже будет трудно, ведь до моего отъезда осталось меньше 3 недель. Хорошо, что есть один человек, дружеская связь с которым у меня не прерывалась вот уже 15 лет. Самый лучший глава клуба, замечательный друг и семпай, я тебе искренне благодарна за эту дружбу и поддержку в трудное время.

@музыка: Кайра Эшли - Помнишь?

@настроение: хочу вернуть всех важных мне друзей

@темы: Мысли вслух, Чувства и эмоции, Дорогой памяти шагая...

---

Плохое предчувствие

Тревожное чувство и учащенно бьется сердце. Так уже было тогда в марте 2014, когда я проснулась и поняла, что скоро начнется война. Теперь то же чувство, но это будет не война, а какое-то масштабное бедствие, оно заставит многих кричать от скорби и боли утраты. Я не знаю, где это произойдет, знаю лишь, что это событие перевернет все с ног на голову. Дай Бог, чтоб это не были Украина или Япония.

@темы: Мысли вслух, Чувства и эмоции, Был это сон, или виденье?

---

Джоннисы и неутихающие скандалы.

Такое ощущении, что в этом году кто-то сглазил Джоннис Энтертеймент. С марта шумиха вокруг этого агенства не перестает утихать. Нет, конечно, айдолы и раньше становились виновниками скандалов и сплетен. Те же Араши в молодые годы устаревали оргии, Рентаро из Джампов (Hey say jump) был исключен из группы за курение, а Аканиши Джин отстранен из-за свадьбы с Мэйсой, без уведомления руководства агенства и т.д. Ну и кому только не приписывали разные романы, но так чтоб три скандала за раз, такого я не припомню.
Все началось с того, что в первых числах апреля о своем уходе из группы официально объявил Шибутани Субару (Kanjani8). По этому поводу провели пресс-конференцию, на которой присутствовали все заплаканные мемберы группы .Жаль, конечно, что Шибутани ушел, ведь он был основным голосом группы. Сам же Субару объяснил уход тем, что хочет дальше развиваться как исполнитель и изучать музыку заграницей. Ну ладно, тут уж решение мембера. Но, как говорится, беда не приходит одна, не успели фанаты Джоннисов как следует прийти в себя после такой новости, буквально через пару дней их огорошили масштабным скандалом.

Причиной скандала стало, обвинение Ямагучи Тацуи (Токио) в сексуальном домогательстве несовершеннолетней ученицы старшей школы. Сама история весьма странная и не выдерживает никакой критики, дураку стало бы понятно, что девушка просто хотела (и срубила) кругленькую сумму со старого 46-ти летнего айдола под градусом, за одно, состряпав себе хоть и черный, но пиар. Сам Ямагучи сказал, что не знает пытался он поцеловать юную дивицу или нет, так как был пьян и ничего не помнит об этом инциденте. Да, и для нас, не японцев, немного странно воспринимать попытку поцелуя, как домогательство. НО, в Японии скандал набрал немыслимых оборотов: бедного, только выписавшегося после лечения от алкоголизма (работа довела) Тацую исключили из группы, заставили публично извиниться перед всей японской нацией. Также все члены группы тоже публично извинялись и посыпали голову пеплом.

Такое представить в России или Украине просто не хватило бы фантазии. У нас звезды избивают журналистов, на машинах сбивают людей и им хоть бы хны, а тут такие странные меры. Скандал не утихал почти 3 месяца, но, не успели фанаты наконец перестать видеть у себя в фейсбуках и твитерах сообщения о Токио, как нагрянул новый скандал.
Не знаю, толи случай с Тацуи открыл ящик Пандоры, толи это какой-то рок, но виновниками нового скандала стали два члена группы NEWS : Кейчиро Кояма и　Шигеаки Като. На этот раз парней обвинили в том, ВНИМАНИЕ, что они принуждали пить алкоголь несовершеннолетнюю. При этом, этой самой несовершеннолетней было 19 лет (совершеннолетие в 20). У меня тут же появился вопрос: А у нее, что на лбу было написано, что ей 19, или парни должны были спросить паспорт? Вроде у японок в 20 не вырастают рога, чтоб можно было распознать разницу между 19 и 20-летней. Разумеется, дивица просто прибавила себе год. Но, больше всего меня удивили доказательства. Доказательством вины парней послужила аудиозапись, сделанная еще зимой, где, во время пати в караоке, парни кричат кому-то: «Пей! Пей! Пей!». Как это доказывает, что кричали они именно несовершеннолетней, и что пила она именно алкоголь, ведомо только Богу и папарацци из журнала “Shukan Bunshun”.

Не знаю, почему агентство это проглотило, у нас, так с такими доказательствами, послали бы куда подальше, но факт остается фактом, бедным парням пришлось также как и Ямагучи, публично извиниться за свой поступок. Далее, их отстранили от деятельности группы на 2 недели. Ну, и, разумеется, парни потеряли несколько сотен своих фанатов. Но, кому нужны слабоумные фанаты, если они реально могут отказаться от своего ичибана только из-за таких вот глупых поступков.



Все эти странные скандалы заставляют фанатов Джоннисов не на шутку переживать за свои любимые группы и ичибанов. Кто следующим окажется в эпицентре скандала с несовершеннолетними?
Если подумать, то я предполагаю четыре варианта, откуда растут ноги у этих скандалов:
1. Южнокорейская “Me too” докатилась до Японии. Для меня это самая правдоподобная версия.
Кто не знает, не так давно в Корее начался настоящий бум на обвинение айдолов, актеров и продюсеров в сексуальных домогательствах. Пострадавшие девушки и якобы пострадавшие, желающие срубить деньжат прохвостки, объединились в группу “Me too”. В итоге несколько известных актеров потеряли свое положение, были вынуждены публично извиниться, и покончили с собой. Под раздачу попал известный актер Пак Ю Чхон, которого обвинили в избиении и изнасиловании проститутки. Позже обведение было снято, но репутация и нервы актера уже подпорчены.
Если это так, то теперь любая несовершеннолетняя японская стервочка будет норовить развести на нехилые деньги незадачливых айдолов, приврав свой возраст. Тогда нас еще ожидает не мало таких скандалов с вытянутыми из пальца доказательствами.
2. Агентство кому-то очень сильно перешло дорогу. Но, это маловероятно, ведь это агентство считается самым влиятельным агентством бойзбендов в Японии.
3. Такой вот странный способ пиара. Если с Ямагучи это явно не пиар, то раздутый скандал с NEWS может, вполне. сойти за своеобразный пиар, чтобы лишний раз наповнить о концерте и о джоннисах.
4. Своеобразное избавление от старичков. Жестоко, но вполне возможно, что племянница основателя агентства Джонни Китагавы –Джулли решила таким образом потихоньку избавляться от старых групп и дать дорогу подрастающим джуниорам. За последний год среди джоннисов уже сформировалось, и ожидают своего дебюта много молодых групп: « Love tune”, “Six TONES”, “King&Prince” и т.д.. Последнее недавно сняли свой первый клип и выступили на Music Station, так что их оф. дебют точно состоится в этом году. Но, я все же надеюсь, что руководство агентства не такое жестокое и они не спишут родные фанатам группы в утиль. К тому же, как заявили в ДжЕ. Джонни Китагава и так страдает из-за ситуации с Ямагучи, дополнительные штрафные санкции из-за других ребят будет для агентства большой проблемой, ведь в таком случае нужно отменно разрывать контракты и отменять эфиры и съемки.
Все же, надеюсь, что это был последний странный скандал в мире ДжЕ в этом году.

@темы: Мысли вслух, О, этот необъятный мир ДжЕ!

---

Тайфун "Лан"

В Японії розпочався сильний тайфун "Лан". Багато рейсів скасовано, також в багатьох містах префектури Чіба оголошено про евакуацію жителів. Серед цих міст Тако, Мобара, та Катарі, що знаходяться дуже близько до Наріти. Поки що, в Наріті оголошення про евакуацію не було, і я сподіваюсь, що й не буде. Як на мене, зараз вітер не надто сильний, що правда дощ дуже потужний, але, може,обійдеться.

@темы: Мысли вслух, Немного серых будней, Япония моими глазами.

---

Навздогін програмі «Світ навиворіт. Японія» присвяченій суїциду...

Навздогін програмі «Світ навиворіт. Японія» присвяченій суїциду і японській одинокості. Мої роздуми про японську одинокість.
Вчора ввечері у нас з чоловіком, випадково, зав’язалась тема про суїциди в Японії. Мій чоловік сказав, що основна причина суїцидів - це те, що японці одинокі.


Як відомо зі статистики, кожен рік в Японії від самогубства помирають 30.000 японців (в Україні 10.000). Але Японія ніколи не була лідером серед країн з великою кількістю самогубців. Станом на 2016 рік Японія посідала 18 місце, на 1 знаходилась Гайяна, на 2- Південна Корея, на 15 – Росія, а на 19- Білорусь, Україна посідає 24 місце. Тож велика кількість суїцидів не сильно залежить від прогресу, розвитку чи цивілізованості чи трудоголізму (про нього я розкажу іншим разом). Та й, як виявилось на одинокість вони теж ніяким чином не впливають. Людина може бути як заможна так і бідна, як з родиною, так і без, як працівник у великій компанії, так і звичайний робітних. Всі вони знаходяться в групі ризику.

Яка ж тоді причина японської одинокості? Мій чоловік назвав декілька основних причин і головна серед них це – японська система суспільства і мова. Хоч японці – це колективна нація, але суспільство дуже розшароване, тому важко знайти друзів. Як сказав Юю (коротке ім’я мого чоловіка), в Японії не можна мати в друзях людину іншого ніж ти віку. Адже тоді молодший весь час має демонстративно ввічливо звертатись до старшого, те ж стосується заміжніх і не заміжніх жінок. Мова з її декількома рівнями ввічливості робить це розшарування ще більш помітним.
Тож японець весь час знаходиться в якійсь групі як на робочому місці (старший-молодший) так і в повсякденному житті. Варто японцю з якоїсь причини вийти зі звичної групи і опинитись в ізоляції, і він втрачає впевненість і сенс життя. У більшості японців відсутнє поняття індивідуалізму. Тож якщо з’являється людина з відмінною точкою зору та стилем життя, більшість її не сприймає ї намагається ігнорувати. Викорененню будь-яких проявів індивідуалізму сприяє, в першу чергу, шкільна система освіти.

Тоді я спитала у Юю, а чому японці не підтримують зв’язки зі шкільними друзями, чи одногрупниками з університету чи колегами. Відповідь була досить неочікувана: «Тому що японці сором’язливі». Японець ніколи, зайвий раз, не хоче турбувати колишніх друзів чи колег і, тим паче, грузити їх своїми проблемами. На відміну від українців, японець не може розказати, що на душі незнайомій людині, яка підсіла в маршрутці. Вони дуже замкнені і їх важко розговорити, щоб вони поділились своїми переживаннями чи проблемами (часом, мені потрібно вбити пів дня, щоб мій чоловік розповів мені що його тривожить, і які виникли проблеми. Чоловіки, взагалі, більш замкнені ніж жінки, а японці особливо. А от, японки, як на мене, навіть досить говіркі і їх розговорити легше, в крайньому випадку мені, досить легко спровокувати на таку розмову мою свекруху).
Інша причина цієї одинокості – це замкненість, спричинена багатолітнім окремим існуванням на острові. Японці все життя варяться у своєму котлі і залишаються досить закритою нацією. Хоч вони і подорожують іншими країнами, але, більшість, завжди прагне повернутись до звичного японського життя. Життя, де всі мислять і роблять однаково. Молодь ще намагається якийсь час протестувати і демонструвати своє Я, але, стаючи зрілими і вони звикають до такого способу життя.

Тоді я спитала у чоловіка: «Чому, Японія, яка змінила уявлення про світ своїми роботами та іншими винаходами, не намагається змінити цю застарілу соціальну систему і провести нові реформи?». Юю відповів дуже просто: «Японці не хочуть і бояться змін. В Японії не буває великих демонстрацій і масових протестів. Максимально де вони виказують своє незадоволення існуючим ладом і в досить м’якій формі – це Інтернет. Японці дуже не люблять конфліктувати. Їм легше підлаштуватись, чим щось доводити. Тому, в Японії ще не скоро відбудеться революція, але світ змінюється, а японська система суспільства ні, то ж замість революції японці, що не прижилися у системі, відчувають себе одинокими і кінчають життя самогубством.
Чесно кажучи, у мене склалось враження, що японці просто шукають виправдання своїй замкнутості та інертності називаючи це - одинокістю, а інколи навіть видається що вони пишаються цією своєю, місцями, напускною одинокістю і вважають, що вона властива лише японцям і що японці - найнещадніша нація на планеті (а я думала, що це українці завжди прибідняються, говорячи які вони бідні і нещасні).
Звичайно, це лише погляд одного японця та мої спостереження і сказане не претендує на істину в першій інстанції, але, однозначно, ні прогрес, ні цивілізованість, ні, місцями, досить напускний трудоголізм не є причиною японської одинокості та суїцидів.

@темы: Мысли вслух

---

Сьогодні розкажу трохи про медичну систему в Японії.

По-перше, в Японії обов’язкове медичне страхування, завдяки чому пацієнт оплачує лише 15% від послуги, решту покриває держава (якщо це державне медичне страхування. Є ще медичне страхування від місця роботи, там вже все залежить від того скільки відсотків готова компенсувати компанія). Медичні послуги в Японії навіть за умов сплати 15% не дешеві. Лише одна консультація і призначення ліків обійдеться близько 400 гривень. В скільки обходяться аналізи я ще поки не знаю.
Але раз в декілька місяців кожен може пройти безкоштовний загальний медичний огляд. Я на такий огляд піду наступного місяця, тож пізніше напишу докладніше.

В Японії частину ліків можна купити в супермаркеті, а частину лише за рецептом в спеціалізованих аптеках. При цьому за рецептом видаються навіть ті ліки, які в Україні можна придбати самостійно, наприклад ліки від ГЕРПЕС. Взагалі японці практично з будь якої хвороби біжать у клініку, особливо старше покоління. Для літніх людей лікар наче Бог, тож вони дуже рідко займаються самолікуванням. На відміну від нас, що звикли, що легше знайти пораду в інтернеті, ніж простоювати чергу в поліклініці і почути теж, що прочитав в інтернеті.

До речі, список ліків і як їх вживати лікар роздруковує на принтері, а не пише від руки. Тож не треба сидіти і розбирати незрозумілі краказябри.


В Японії в аптеках ліки видаються не так, як в Україні. Тут нема довгих черг біля віконця. Ти приходиш, даєш рецепт і страхову картку, береш анкету, заповнюєш її (там загальні питання про вік, адресу, зріст, вагу та алергію на препарати), вертаєш анкету і сидиш в залі спокійно дивишся телевізор, поки тебе не покличуть, щоб отримати замовлення та оплатити ліки.

Ліки в Японії видаються теж незвично: кожен препарат в окремому пакеті, в який також вкладена роздрукована лише для тебе інструкція по вживанню. Також перед тим як видати ліки, працівник ще раз пояснює скільки раз і коли їх вживати.

А так виглядає медична картка, але лікар не пише в неї симптоми і діагноз, як це роблять у нас, в Японїї в цю картку в аптеці вклеюють список отриманих ліків.. Таку картку можна отримати в аптеці безкоштовно. Ця медична картка дає змогу отримати скидку на ліки (так мені пояснив мій чоловік).


Про те, як відбувається прийом у клініці я напишу іншим разом.

@темы: Мысли вслух, Немного серых будней, Япония моими глазами.

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Наболело

Новые соседи долбали ванну в своей квартире так, что у нас в ванной выпала плитка. Это нормальный ремонт и нормальные люди? Вы хотите перемен в стране, так начните их с себя!!! Перестаньте, наконец, быть недоразвитым эгоистичным быдлом!! Вы тыкаете пальцем в русских, но сами ведете себя точно также.
Это относится, как к моим новоявленным быдло-соседям, так и к быдло-строителем на стройке, которые с 8 утра долбают так, что просыпается весь дом напротив, а в 10 затихают на пол дня. Относится это и к в край оборзевшим от денег застройщикам, и забуревшим от власти и безнаказанности депутатам.
Разве эта страна будет нормальной и цивилизованной, если здесь все всем безразлично, кроме денег, разумеется? Если принцип жизни у большинства - это воровать, гадить, и тянуть всякими грязными способами бабки, наплевав на окружающею среду и население. Боюсь, еще не скоро тут будут править закон и порядок, как в Европейских странах.
Нашим людям просто нравится оставаться быдлом, ведь с быдла и взятки гладки, оно же - быдло. Быдлу нравится решать вопросы с помощью взяток, а проблемы с помощью связей. Ему так удобно и оно не хочет это менять. По этому и в нашей стране ничего не меняется. Все попытки перезагрузить систему с таким подходом бесполезны, пока каждый из нас не изменит отношение к окружающим, самой государственной системе и к "слугам народа".

@темы: Мысли вслух

---

День пам'яты та примирення

Скільки баталій навколо питання: Чи варто святкувати день пам’яті чи ні. Я ще розумію, якщо б це говорили про якесь помпезне святкування Дня Перемоги, як то в Росії.

Одні, з піною у рота, кричать,що це загравання з комуністами і не потрібно ніяких днів «Пам’яті та примирення». Але якщо так, то чого ж всі згадують про ветеранів тільки в ці два дні? Чому тільки в ці два дні їм дарують квіти, запрошують у школи і провідують? Адже ви кричите, що ви завжди пам’ятаєте? Отже не завжди? Потерпіть ще трошки, 5-6 років і вже не буде кого вітати, і Друга світова забудеться, як забулась Перша. Їй на зміну прийде інший день, і тоді вже будуть вітати інших ветеранів, можливо навіть тих, хто зараз так заповзято виступає проти «Дня пам’яті та примирення».

Інші навпаки доводять, що треба святкувати саме День Перемоги з парадами ы салютами, як то було раныше. Але вибачте, деякі переможці поводять себе гірше ніж колишня країна агресор. Так радянський союз переміг ту тій війні, до початку якої сам приклав руку. Та й скористався цією перемогою він нахабно, зухвало та підло, відірвавши собі великі території як на Заході так і на Сході. Крім цього було скалічило мільйони життів. Тож для мене це важко назвати перемогою.

Але й не треба все звужувати лише до України, адже ми не єдині в світі. І я дуже не хочу, щоб ми, як Росія, вважали себе пупом землі. Ні, День пам’яті - це не загравання з Європою . День Пам’яті -це демонстрація єдності в цей день з усім європейським світом, адже французи та англійці теж понесли втрати, так, дякуючи розумному командуванню, менші, але втрати. Це день, коли всі жителі країн, що постраждали від війн, не важливо з чийого боку, мають ще раз почути і освідомити до якого жаху можуть призвести амбіції двох самонадійних вождів. Ось якою має бути ціль цього заходу.

Хтось спитав: «День примирення кого з ким?». Мов з Німеччиною ми вже примирились і торгуємо, червоноармійці примирились з упівцями. Але Китайці теж їздять до Японії, та, все ще, люто її ненавидять. Японці полюбляють навчатись у Америці, все ще пам’ятають про атомні бомби,та секретний договір. Хоч тих з чиєї вини було зруйновано Хіросіму і Нагасакі вже нема в живих, як і тих хто вбивав в Нанкіні. Та й з червоноармійцями та упівцями не все однозначно, це нам показали вчорашні сутички у різних містах. Хоч я щиро рада, що нарешті всі хто залишився в живих серед учасників західноукраїнського підпілля були офіційно визнані учасниками бойових дій і цього разу стояли поруч з червоноармійцями. Нарешті забути про чвари тих днів і потиснути один одному руки, ось про яке примирення, на мою дуку, йдеться.

А ще, цей захід дійсно потрібний і важливий, бо саме зараз українці, нарешті, здатні освідомити і по іншому поглянути на події 70-тирічної давнини, переосмислити їх, і, можливо, краще зрозуміти почуття ветеранів.

Тож я вважаю спекуляцію на цих заходах чимось брудним і непристойним.
Але це лише моя особиста думка та роздуми

@темы: Мысли вслух